Кокаин Боливия COCAIN Эквадор Когалым

Але, люди добрі! Зацініть, як я останнім часом випадки був! Ви знаєте, я наркоманом не став, але трохи завис від тоненьких закладок, які збагачують моє мистецтво. Поділюся з вами історією, як я купив кокаїн і ще й поіграв на льоду з хокейною клюшкою на ногах! Одного разу, коли я байтився в своєму кутку, до мене підійшов один хлопець, який був крутим наркоманом, яким пахне. Він підійшов до мене, загорнутий у свій стильний худі, і сказав: "Чувак, ти хочеш взбадьоритися? Я можу підкинути тобі купу закладок, вони залишаться в твоїй крові надовго!" Його пропозиція звучала дуже спокусливо для мене, бо я вже був на вершині нудьги, і моє мистецтво стало більш ніж просто скучним батонінням. Перехопив його ідею, я швидко погодився. Він відразу ж повернувся, і через кілька хвилин приніс пляшку з оксиком. Це був дражний момент, адже окси - наш сленговий термін для оксибутинату, сильного снодійного. Так, це було не зовсім кокаїн, але продовжити свою творчість, як саме потрібно було мені, було метафорично як надутий круг на льоду. Я швидко поцілився в простір, і як тільки заговорив з імпровізованим дилером, я понюхав солодкий аромат оксикома і відчув, як мої м'язи заспокоюються. Звичайно, я не забув знайти йому пару баксів, адже наркотики не бувають безкоштовними. Ми обов'язково поділимо цю касу під час наступного сеансу. Спробувавши цей оксиком, я вирішив знайти ближчу ковзанку і пофанатіти на льоду. Вперше у своєму житті я зіграв в хокей на лыжах. Мій стиль був непередбачуваним, схожим на хаотичне ковзання дракона. У мене була пара вдячних глядачів, які були настільки зачаровані моїм виконанням, що почали аплодувати й закликати мене на непередбачувані трюки. Я зрозумів, що це була права дорога до успіху в спорті наркотиків. Уявіть собі, мої дорогі друзі, мені вдалося в касание заробити кілька баксів за мої сміливі перформанси. Я впевнений, що це була найкраща ідея, яку я коли-небудь мав. Я був щасливий, що зміг зробити дві речі одночасно - відчути приємну хвилю наркотиків та заробити трохи грошей на обновлення мого арсеналу наркотичних споживчих товарів. Проходячи повз місцеві спортивні заклади, я помітив групу хлопців, які були залиті потом від активного тренування. Вони були якісь чудаки, з головами, які нагадували наковальню. На їх губах горів лицемірний посмішка, який я впізнав здалеку. Ці зелені їдоки спорту, що обернулися навколо, були насправді ефедринщиками. Вирішив я підійти до них і попитати про ефективність їхніх препаратів. Я сподівався, що вони зможуть розповісти мені, як підтримувати себе в формі, підтримуючи такий активний стиль життя наркомана-репера. Один з хлопців, налитий соком, підійшов до мене і сказав: "Чувак, я бачив, як ти майстрував на льоду саме що! Ти є настільки розкішний, як мої ефедрини! Ми навчимо тебе крутий спортивний стиль наркомана!" Його слівацька мова кишіла активізмом, і я відразу ж зрозумів, що пал це не тільки підстава. Видно було, що ці хлопці дуже уважно стежили за своїм тілом, що теж було важливим компонентом досконалості. Вони розповіли мені про різні препарати, що були на ринку, між ними були й підробки, які називали "паль", але вони дорожили своїм здоров'ям, тому не ризикували. Так я, пернатий наркоман, дізнався багато нового про світ наркотиків. Пройшло багато часу до того, як я знову спробував кокаїн, але впевнений, що одного дня цей день нарешті настане. Закінчуючи мою розповідь, буду позитивно настроєний - досягти висот, коли можна хапати кулаками успіх, можна не тільки на ринку наркотиків, а й на хокейному майданчику на льоду, на сцені! Вірю, що у кожного з вас є свій сценарій життя, який вартує гострого закладання!

Афтар: Димон Чекийский, крутой гопник-наркоман Я вам сейчас расскажу, ребятки, про один экстримовый случай, когда я вообще отломался всухую и побывал в африке прямо у себя в городе. Это было прошлым летом, когда я был на пике своей наезженности и готов был на все, лишь бы почувствовать новый кик. В общем, познакомился я тогда с одним парнем по кличке Коляша, который был весьма двинутым типом. Он тоже любил закладки, но его основная страсть – это была кока, от которой он ваще отрывался. И вот однажды он предложил мне незабываемое приключение – кататься на дельфине с банкой пива в руке. Да, ребятки, прямо в моем родном Ставрополе у нас есть такая возможность! Но, прежде чем отправиться на это незабываемое путешествие, нам нужно было найти закладку. Мы облазили все округи, общипали всех своих связей, и наконец-то нам повезло. Коляша достал маляву – рецептурный бланк, на котором был написан колумбийский адрес. Не знаю, как Коляша это удавалось, но он всегда находил свои барбы. Приехали мы к этим крутым дельфинам, и сразу же меня окатила волна адреналина. Взяли мы пивка, запаслись герычиком, и приступили к самой безумной поездке в нашей жизни. Я ощутил себя свободным, будто пролетел на крыльях счастья. Сидя на спине дельфина, сжимая банку пиво в руке, я почувствовал, что вот она, настоящая жизнь. В тот момент я был в самом кайфе, полностью быть в моменте – без оглядки назад и без задумывания о будущем. Вода вокруг нас была синяя и прозрачная, словно светящийся колумбийский сапфир. Я чувствовал себя королем этого водного мира, ближе к природе, ближе к себе самому. Но, как говорится, все хорошее когда-то заканчивается. Несмотря на то, что мы наслаждались этим безумным путешествием, у нас наступала ломка. Ветер, вода, движения дельфина – все вокруг начало казаться размытым и искаженным. Мне показалось, что я начинаю теряться, словно становлюсь отголоском собственного мышления. Ощущения стали все более и более реальными, но это были необычные ощущения – скорее, как будто я смотрю на все происходящие вокруг снаружи. Я стал свидетелем своей собственной жизни, будто в третьем лице, и понял, что все, что происходит, является иллюзией. И вдруг все рухнуло. Мир, который я считал реальным, оказался лишь пустым пространством, где каждый из нас ищет отдых от собственной реальности. Я убедился в том, что наркотики – это всего лишь маски, которыми мы пытаемся замаскировать свои собственные боли и проблемы. Так что, ребятки, кокаин и дельфины – это все фигня. Лучше быть самими собой, открывать глаза на действительность и идти вперед, всеми своими силами. А уж колумбийскую закладку можно заменить на настоящие эмоции и настоящие кайфы, которые дарит нам жизнь. Жизнь – это настоящая малява, ребятки, и я уверен, что на ней можно отжигать намного круче, чем наркотиках.